Уряд УРСР і польський Комітет національного визволення підписали у Любліні Угоду про взаємний обмін населенням 9 вересня 1944 року. Розпочалося масове виселення етнічних українців із Польщі.
Угода фактично підтверджувала кордони між країнами, сформовані внаслідок радянських анексій 1939 року. За нею, українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Бойківщини мали переселити до УРСР. З радянської України в Польщу мали переселити поляків та євреїв, громадян Польщі до 1939 року. При цьому неодноразово підкреслювався принцип "добровільності".
Українці не хотіли залишати свої домівки і господарств, тому влада застосовувала щодо них насилля і терор.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Або ти переїдеш, або тебе вб'ють" - як українців масово виселяли з Польщі
Депортації тривали до 1951 року у три етапи: з 1944 по 1946 рік до УРСР з етнічних територій примусово переселили близько 482 тис. українців. Під час операції "Вісла" 1947 року – близько 150 тис. З 1948 по 1951 рік – понад 43 тис.
Всього з українських етнічних земель депортували близько 700 тис. українців.
17 вересня 1939 року в рамках підписаного з нацистською Німеччиною таємного пакту Ріббентропа - Молотова, а формально під приводом захисту "єдинокровного" населення Західної України та Білорусі радянські війська окупували східну частину Польщі. Операція закінчилася за тиждень виходом на Західний Буг і Сян - Польща як держава вчетверте за свою історію перестала існувати.
7 
35413
Коментарі
1